Перші фотоапарати: як ранні винаходи заклали основу для фотографії

Історія фотографії — це захоплююча подорож, і розуміння походження перших фотоапаратів має важливе значення для оцінки мистецтва та науки, що стоять за сучасною фотографією. До появи цифрових датчиків і миттєвого попереднього перегляду фотографія була складним і трудомістким процесом, який покладався на геніальні винаходи та хімічні реакції. Це дослідження заглиблюється в новаторські пристрої та людей, які заклали основу для захоплення та збереження моментів часу.

Еволюція від рудиментарних світлочутливих матеріалів до складного фотообладнання є свідченням людської винахідливості. Кожна інновація базується на попередніх відкриттях, поступово вдосконалюючи процес захоплення та фіксації зображень. Давайте розглянемо дивовижну історію появи перших камер.

Камера-обскура: темна кімната з видінням

Камера-обскура, латиною «темна кімната», вважається концептуальною попередницею сучасної камери. У своїй найпростішій формі цей пристрій являє собою затемнену камеру з невеликим отвором або лінзою з одного боку. Світло проходить через цей отвір, проектуючи перевернуте зображення зовнішньої сцени на протилежну стіну.

Ранні версії камери-обскури являли собою великі кімнати, але з часом були розроблені портативні моделі, які художники часто використовували як допоміжні засоби для малювання та перспективи. Спроектоване зображення, хоч і швидкоплинне, стало цінним інструментом для точного відтворення сцен.

Хоча камера-обскура могла проектувати зображення, вона не могла його захопити чи зберегти. Завдання полягало в тому, щоб знайти спосіб назавжди зафіксувати зображення, прокладаючи шлях до справжньої фотографії.

Жозеф Нісефор Ньєпс: Перша фотографія

Жозефу Нісефору Ньєпсу, французькому винахіднику, приписують створення першої постійної фотографії в 1826 або 1827 роках. Його процес, який він назвав геліографією («сонцепис»), передбачав покриття олов’яної пластини бітумом Юдеї, світлочутливим асфальтом.

Платівка була виставлена ​​на сонячне світло протягом кількох годин у камері-обскурі. Бітум твердів пропорційно кількості світла, яке він отримував. Після змивання незастиглого бітуму розчинником залишалося незмінне, хоча й рудиментарне зображення.

Найвідоміша фотографія Ньєпса, що збереглася, «Вид із вікна в Ле Гра» зображує дахи та навколишній ландшафт його маєтку. Це зображення, хоч і не таке чітке, як сучасні фотографії, представляє ключовий момент в історії візуального зображення.

Луї Дагер і дагеротип

Луї Дагер, інший француз, співпрацював із Ньєпсом у 1829 році для подальшого розвитку фотографічного процесу. Після смерті Ньєпса в 1833 році Дагер продовжив їхню роботу, зрештою створивши дагеротип, значно вдосконалений метод фотографії.

Процес дагеротипії передбачав покриття посрібленого мідного листа йодидом срібла, його експозицію світла в камері, а потім проявлення зображення парами ртуті. Отримане зображення було високодетальним, єдиним у своєму роді позитивним зображенням на срібній поверхні.

У 1839 році Дагер публічно оголосив про свій винахід, і дагеротип швидко завоював популярність у всьому світі. Цей процес забезпечив безпрецедентну чіткість і деталізацію, зробивши революцію в портретній і пейзажній фотографії.

Вільям Генрі Фокс Тальбот і калотип

Поки Дагер вдосконалював дагеротип у Франції, Вільям Генрі Фокс Тальбот в Англії самостійно розробляв власний фотографічний процес, відомий як калотипія або талботіпія. Процес Тальбота суттєво відрізнявся від процесу Дагера, оскільки створював негативне зображення на папері.

Тальбот покривав папір хлоридом срібла, виставляв його на світло в камері, а потім проявляв приховане зображення галовою кислотою та нітратом срібла. Це створювало негативне зображення, яке потім можна було використовувати для створення кількох позитивних відбитків.

Калотипія, хоч і менш чітка, ніж дагеротип, забезпечувала значну перевагу відтворюваності. Це зробило його ідеальним для масового виробництва та розповсюдження фотографій, сприяючи демократизації фотографії.

Порівняння ранніх фотографічних процесів

Дагеротипія та калотипія представляли два різні підходи до ранньої фотографії, кожен зі своїми сильними та слабкими сторонами. Ось порівняння:

• Дагеротип: Висока деталізація, унікальне зображення, потребує більшої експозиції, дорожче.
• Калотип: відтворюваний, коротший час експозиції, менш різкий, більш доступний.

Ці перші процеси проклали шлях для подальшого прогресу у фотографії, що призвело до розвитку вологого колодія, сухого пластинчастого фотозйомки та, зрештою, плівкової фотографії. Кожне нововведення усуває обмеження своїх попередників, роблячи фотографію більш доступною та універсальною.

Мокрий колодійний процес

Винайдений Фредеріком Скоттом Арчером у 1851 році мокрий колодійний процес швидко замінив дагеротипію та калотипію завдяки високій якості зображення та відносно нижчій вартості. Цей процес включав покриття скляної пластини колодієм, липким, світлочутливим хімікатом.

Пластинку потрібно було експонувати та проявляти, поки вона була ще вологою, звідси й назва «мокрий колодій». Це вимагало від фотографів носити з собою портативну темну кімнату, що робило процес громіздким, але давало виняткові результати.

Вологий колодійний процес створював як негативи (амбротипи), так і позитиви (тинтипи), пропонуючи універсальність і доступність. Це стало домінуючим фотографічним процесом протягом кількох десятиліть.

Вплив ранньої фотографії

Винахід фотографії мав глибокий вплив на суспільство, змінивши мистецтво, науку та культуру. Вперше стало можливим точно зафіксувати та зберегти зображення навколишнього світу, що призвело до нових форм візуальної комунікації та документування.

Фотографія зробила революцію в портретному мистецтві, зробивши його більш доступним для середнього класу. Він також відіграв вирішальну роль у документуванні історичних подій, наукових відкриттів і соціальних питань.

Ранні камери та фотопроцеси заклали основу для сучасної цифрової ери, сформувавши те, як ми бачимо світ і взаємодіємо з ним.